11 кл.Мистецтво. Фундатор Перемишльської композиторськохї школи М.Вербицький. Просвітницька діяльність та творчість А.Вахнянина, О.Нижанківського, Д.Січинського. Хорова і симфонічна творчість Л.Ревуцького, Б.Лятошинського,С.Людкевича.

Тема: Фундатор Перемишльської композиторськохї школи М.Вербицький. Просвітницька діяльність та творчість А.Вахнянина, О.Нижанківського, Д.Січинського.

Хорова і симфонічна творчість Л.Ревуцького, Б.Лятошинського,С.Людкевича

Ознайомтесь з матеріалами та виконайте тест
"Музична культура Західної України"

join.naurok.ua

Код доступу 941345
(Результати тесту прийдуть мені на сторінку)

І. Музична культура Західної України.

Музика – одна із найцінніших етнокультурних чинників суспільного розвитку. При видатних музичних здібностях нашого народу, при надзвичайно багатій скарбниці народної музики – пісні та музика відігравали велику роль у культурному житті українців, зокрема й у бездержавний період. Княже місто над Сяном, Перемишль, із своєю тисячолітньою історією, здавна було на перехресті культур. Багатонаціональне населення міста, де окрім русинів- українців жили поляки, німці, австрійці, вірмени та євреї, дуже позитивно впливало на його культурний розвиток, який збагачували різноманітні національні елементи. Взаємовплив культур цих народів надавав місту специфічного колориту, створюючи неповторну етнокультурну і поліконфесійну атмосферу. Особливо важлива роль у культурному розвитку міста належить корінному українському населенню.

 Розквіт української музичної культури в Перемишлі припадає на першу половину ХІХ ст. Цей період, званий “Перемиською школою”, дав початок не тільки формуванню української професійної музики, але й українському національно- культурному відродженню в Галичині.

Найбільшого розвитку перемиська музична школа сягає 1830–1834 рр. Навколо неї згуртовується не тільки українська молодь, а й місцеві польські та німецькі мешканці Надсяння, які записувалися до школи, беручи активну участь в українському хорі. 

Катедральний хор при греко-католицькій катедрі в Перемишлі  проіснував упродовж кількох десятиліть, виконуючи важливу культурну та музично- виховну місію. Він став гордістю Перемишля, а співати в ньому було неабиякою честю . Під його опікою виросли інші піонери українського музичного мистецтва в Галичині – Михайло Вербицький, Іван Лаврівський та Анатоль Вахнянин.

Михайло Вербицький (1815— 1870)

 Фундатором Перемишльської композиторської школи став священик Михайло Вербицький (1815— 1870), який писав духовну музику в західноєвропейських традиціях.

На вірш П. Чубинського «Ще не вмерла України…»  Вербицький написав солоспів із супроводом гітари. Твір побачив світ у збірці «Кобзар» (1885) і почав поширюватися у численних різновидах. Саме як національний гімн «Ще не вмерла Україна» визнавався І. Франком, Лесею Українкою, трудовими українськими громадами в різних куточках світу. Особливо широко вживали цей гімн через те, що його авторами були наддніпрянець Павло Чубинський і галичанин Михайло Вербицький — це підкреслювало соборність українських земель. 

Як державний, його законодавчо закріплено ухвалою сейму Карпатської України (1939). Зі здобуттям Україною незалежності ця пісня стала Державним гімном, символом відродження та єдності українського народу.

Зі здобуттям Україною незалежності ця пісня стала Державним гімном, символом відродження та єдності українського народу.

17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну «Ще не вмерла Україна», а 5 грудня того ж року вона вперше офіційно зазвучала урочисто на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави у виконанні уславленого хору ім. Г. Верьовки під керівництвом А. Авдієвського. Так Гімн, створений двома синами розділеної Імперіями України, повернувся до пісенної скарбниці народу…

Перегляньте відео:

https://www.youtube.com/watch?v=2w1cPfSqYSE

Анатоль Вахнянин (1841—1908)

Анатоль (Наталь) Климович Вахнянин народився в с. Сеняві недалеко Перемишля (тепер Польща). 3 1852 р. навчався у Перемишльській гімназії. В 1859-63 рр. вивчав теологію у Львівській духовній семінарії, займався літературною і музичною діяльністю. У 1865 р. організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях. Деякий час викладав українську мову в гімназії у Перемишлі, згодом переїхав до Відня. Навчаючись на філософському факультеті Віденського університету, в 1867 р. організував студентське товариство "Січ" і став його першим головою. Після завершення університетських студій (1868) повернувся до Львова і продовжив педагогічну діяльність у Академічній гімназії.

Співорганізатор і перший голова товариства "Просвіта" (08.12.1868 - 1869). Тісно співпрацював з комісією по підготовці українських підручників для народних і середніх шкіл. В 1867-70 - редактор "Правди", "Письма з Просвіти" (1878-79), співредактор "Діла", організатор і керівник музично-хорових товариств "Торбан" (1870) і "Боян" (1891). 24.10.1885 А.Вахнянин разом з Ю.Романчуком організував народовську політичну організацію "Народна Рада", яка продовжила ідеї Головної Руської Ради. В 1890 разом з іншими лідерами народовців став ініціатором політики "нової ери", яка мала б сприяти унормуванню українсько-польських відносин в Галичині. В 1894-1900 - депутат Віденського парламенту. В 1903 заснував Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у Львові та став його першим директором. Був засновником і керівником Союзу співацьких і музичних товариств.

А. Вахнянин - автор опери "Купало" (власне лібрето 1870-92 поставлена в 1929 у Харкові), музики до драми Т.Шевченка "Назар Стодоля", хорів, пісень, а також літературних творів - "Три тополі", "Оповідання і гуморески" (1902), "Споминів з життя" (1908), шкільних підручників. 

Перегляньте відео: 

https://www.youtube.com/watch?v=KiEgyFuceck

Остап Нижанківський (1862—1919)

Священник УГКЦ (капелан), композитор, дириґент, громадський діяч.О. Остап Нижанківський був одним з молодших представників музичного руху в Галичині 80-х років XIX ст., організатором музичного життя в Галичині. В 1885 році заснував музичне видавництво «Музикальна Бібліотека» (1885—1887), яке публікувало твори українських композиторів, зокрема, Анатоля Вахнянина, Миколи Лисенка (вперше в Галичині), Петра Ніщинського, Михайла Вербицького, Сидора Воробкевича та інших. Активний пропаґандист українського хорового мистецтва; засновник, дириґент товариства «Боян» у Бережанах (1892 р.), дириґент «Бояна» у Львові (1895—1896 рр.), Стрию (1900—1914 рр.).

У 1918—1919 рр. о. Остап Нижанківський входив до складу Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР, очолював повітовий комісаріат Стрийщини. 1 листопада 1918 року на щоглі біля Стрийської ратуші замайорів жовто-блакитний прапор. Пізніше, через наступ польських військ, починалась нова доба — доба збройної боротьби за Українську державу. 13 травня 1919 року Стрий окупувало польське військо, почалися розстріли, репресії. Першою жертвою став о. Остап Нижанківський. Обдурений стрийським старостою Потоцьким, котрий обіцяв йому безпеку, з огляду на гуманне ставлення до поляків, Нижанківський залишився у місті і в травні 1919 року, після арешту польською окупаційною владою, розстріляний без суду в Стрию.

Перегляньте відео:

https://www.youtube.com/watch?v=OuiL2Yte3nk&list=RDOuiL2Yte3nk&index=1

Денис Січинський (1865—1909)

Серед українських композиторів вагоме місце займає Денис Січинський. Вражає різносторонність обдарування та масштаб його музично-громадської діяльності. Він проявив себе як композитор, педагог, диригент, фольклорист, музичний критик, організатор мистецького життя Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття. Творча спадщина Дениса Січинського представлена різними жанрами: це опера, кантати, хорова музика, солоспіви, камерно-інструментальні твори. У своїй творчості митець звертався до поезій Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки.

Д. Січинський сприяв заснуванню музичної бібліотеки та видавництва «Станіславівського Бояну», організував першу в Галичині українську дитячу музичну школу (розпочала свою діяльність 15 лютого 1902 року).

В історії української культури Денис Січинський (1865–1909) займає особливе місце, адже він першим серед галичан вибрав музику своєю професією. Якщо більшість попередників та сучасників композитора, зокрема Михайло Вербицький, Іван Лаврівський, Сидір Воробкевич, Анатоль Вахнянин були священиками, які поєднували душпастирські обов’язки із музично-громадською діяльністю, то Січинський повністю присвятив себе мистецтву.

Перегляньте відео:

https://www.youtube.com/watch?v=ARb7CcoVqf8

Як бачимо, Перемишль мав особливі заслуги у становленні музичного мистецтва. Ставши центром українського мистецькогожиття Галичини, це місто стало помітним східноєвропейським осередком церковного співу та музики, а згодом і світського музичного життя.

ІІ. Національний колорит української музики ХХ ст.

Левко Ревуцький (1889—1977)

Ревуцький-автор творів великих музичних форм: соната для фортепіано, дві симфонії (друга на теми українських народних пісень 1926, у новій редакції 1940, один з найкращих творів Pевуцького), два концерти для фортепіано. Ці твори написані з тонким знанням виконавчого апарату, одні з перших в українській музичній літературі. Також у творах менших форм (фортепіанні прелюдії, твори для скрипки й віолончелі з фортепіано) Ревуцький дуже оригінальний свіжістю музичної мови й технічними прийомами. Серед вокальних творів відзначається кантата «Хустина», як і прекрасні обробки народних пісень для голосу з фортепіано, в яких особливо цікаві фортепіанні партії, трактовані наскрізь самостійно (окремі збірники «Галицькі пісні», «Сонечко», «Козацькі та історичні пісні»).

Лев Миколайович Ревуцький творчо розвинув методи Лисенка й Леонтовича, які полягали у нерозривному злитті музичного фольклору з досягненнями гармонічного мислення кінця XIX століття. Він збагатив українську музику індивідуальними стилістичними знахідками. Композиторський стиль Л. Ревуцького формувався на основі глибокого й всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики. Творам митця притаманна життєствердна настроєність, ліризм, стриманість, широта і багатство емоцій. Розмірена, виразна мелодика поєднується з напруженою складною гармонікою. Л. Ревуцький розкривав дійсність і в лірико-драматичному, і в лірико-епічному ключах. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики (Друга симфонія і фортепіанний концерт — перші значні твори цих жанрів в українській музиці). Значний внесок Л. Ревуцький зробив і в розвиток жанру обробки народних пісень. У його творчій спадщині близько 120 оригінальних обробок.

Перегляньте відео:

https://www.youtube.com/watch?v=Ft0wvU36Xac

Борис Лятошинський (1894—1968) 

Борис Миколайович Лятошинський справедливо займає важливе місце в історії української радянської музики. З його іменем багато в чому пов'язане її формування і перш за все розвиток симфонічного жанру на Україні.

Для симфонізму Лятошинського характерна підвищена насиченість фактури, драматичність, музична мова, непозбавлена модерністичних рис (через що його звинувачували у «формалізмі») і впливів Малера, Вагнера з одного боку, та французького імпресіонізму й слов'янського мелодизму — з іншого. 

Авторський стиль Лятошинського пройшов кілька етапів, від захоплення модернізмом до поступового спрощення, «демократизації» музичної мови в умовах ідеологічного тиску на митця за його надто сміливий авторський стиль.

Прослухайте твір:

https://www.youtube.com/watch?v=4vBe6YOTI-E

Станіслав Людкевич (1879—1979) 

Видатний український композитор, диригент, музикознавець, фольклорист, педагог та суспільний діяч, один з найбільш вагомих діячів Західної України початку ХХ ст.

Йому судилося прожити цікаве та довге життя - композитор дожив до свого 100-річного ювілею, - сповнене плідною творчою діяльністю.  

Він став першим музикантом-професіоналом на цих теренах, фундатором провідних музичних жанрів, насамперед симфонічного та інструментального. Творча спадщина композитора включає майже всі жанри, окрім балету.

Багаторічна праця митця була відзначена високими нагородами: 1964р. - лауреат Шевченківської державної премії за твори "Кавказ" та "Заповіт" на слова Т.Шевченка; 1969р. - народний артист Радянського Союзу; 1979р. - Герой Соціалістичної праці.

Перегляньте відео:

https://www.youtube.com/watch?v=jMGOs7X7jrU